Допоки пам’ять в серці не згасає

    Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ осмислюють  своє минуле.  Не сьогодні це сказано: «Час народжувати і час помирати, час руйнувати і час будувати, час розкидати каміння і час збирати, час мовчати і час говорити». Тож учнівська конференція, яка проходила 20 листопада в Іванківському районному центрі дитячої та юнацької творчості за участю лідерів Парламенту дітей Іванківщини,  була   присвячена одній із найбільш трагічних сторінок історії українського народу – Голодомору 1932-1933 років.

    Ведучі заходу Дар’я Сидоренко та Олександр Жовтенко (Іванківська ЗОШ № 1) нагадали присутнім про мільйони загублених життів, про українські села і хутори, які щезли з лиця землі.

    Олександр Грузд, Дмитро Палагеча (Іванківська ЗОШ № 2), Анна Шихненко, Анастасія Недашківська (Прибірське НВО), Вікторія Кощенко (Оранська ЗОШ), Валерія Ягодинська, Ельвіра Ковріга (Олізарівська ЗОШ), Анна Топчан, Ангеліна Вакуліна (Шпилівська ЗОШ) підготували презентації та виступи на основі реальних фактів зі спогадів очевидців тієї страшної трагедії, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль.  Вірші, присвячені тим жахливим рокам, прочитали Аліна Малашенко (Сукачівське НВО), Єлизавета Рубанчук (Запрудське НВО) та власний вірш від Анастасії Булах (Оранська ЗОШ). В уяві кожного поставали жахливі картини знущання над українцями: опухлі і змучені, зневірені і знедолені діти та дорослі. Сніжана Чехоня та Богдан Шевченко (Горностайпільське НВО), Анна Борисова та Вікторія Черкас (Жміївська ЗОШ) згадали та продемонстрували презентаційні матеріали про насильне вилучення усіх продовольчих припасів, закон «про п’ять колосків», систему «чорних дощок»  та про визнання Голодомору 1932-1933 років геноцидом українського народу.

    Євген Томченко (Мусійківська ЗОШ) нагадав про ряд заходів, які ініційовані кілька років тому та відзначаються у нашій державі, що спрямовані на усвідомленні морального обов’язку перед минулими та наступними поколіннями українців.

    Сабіна Лещенко, учениця районного ліцею, закликала відчинити наші душі і серця для пам’яті про ті страшні роки та зробити все для того, щоб ніколи, за жодних обставин, подібна трагедія більше не спіткала Україну.

    Хвилиною мовчання учасники заходу вшанували пам’ять жертв геноциду українського народу.

     В кінці  заходу всі присутні прикріпили на  карту України «Колоски пам’яті», як своєрідний символ голодомору, що не дозволить забути про страшну трагедію, яка випала на долю нашої рідної землі.