БУЛІНГ У ШКІЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

    Серед сучасної учнівської молоді останнім часом надзвичайно загострилася проблема насильства, довготривалих агресивних проявів та третирування в міжособистісних відносинах підлітків. Такі відно­сини отримали назву шкільний булінг, розповсю­дження якого протягом останніх років визнано в освітній практиці та є соціальною проблемою.

    Явище булінгу надзвичайно поширене в сучас­ній школі, психологи й педагоги багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно усувати його, але цю проблему іноді замовчують, не афішують випадки знущань, її не прийнято обговорювати. За таких умов проблема не усу­вається, навпаки, вона набуває більших обсягів і жорстокіших проявів. Запобігання та профі­лактика випадків шкільного насильства є найважливішим завданням педагогів та психологів, оскільки жорстоке ставлення до дитини неми­нуче призводить до низки руйнівних наслідків.

    Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) — це форма психічного насильства у вигляді тиску, дискримінації, цькування, бойкоту, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи.

БУЛІНГ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЧОТИРИ ГОЛОВНІ КОМПОНЕНТИ:

1.Агресивна й негативна пове­дінка.

2.Булінг здійснюється система­тично.

3.Булінг відбувається у взаємо­відносинах, учасники яких мають неоднакову владу та фізичні мож­ливості.

4.Булінгова поведінка є навмис­но.

    Булінгу шкільному середовищі може виника­ти й тоді, коли відбувається боротьба між учнями за вищий статус у груповій ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпу­лювання та контролю учнем свого мікросоціуму.

    Рольова структура булінгу має три елементи:

• булер, або булі: переслідувач, агресор;
• жертва;
• спостерігачі.

З огляду на практичні спостереження можна визначити такі форми  шкільного булінгу:

 1. Фізичний шкільний булінг - умисні поштовхи, удари, стусани, побої, нанесення інших тілесних ушкоджень, різного виду зну­щання, образливі жести або дії, пошкодження особистих речей та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви), фізич­ні приниження тощо. Сексуальний булінг є підвидом фізичного та означає дії сексуального характеру. Його важко розпізнати, тому що жертва сексуального булі­нгу панічно боїться розповісти про це дорослим, замикається в собі, постійно плаче на самоті, категорично відмовляється надавати будь-яку інформацію, може вчиняти спроби суїциду.

2. Психологічний шкільний булінг— насиль­ство, пов'язане з дією на психіку, що завдає дитині психологічного травмування шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпев­неність жертви. До цієї форми належать:

• вербальний булінг: образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток, словесне при­ниження, бойкот та ігнорування, залякування, використання агресивних жестів та інтонацій голосу для примушування жертви здійснювати певні дії, систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини), задерикуватість, ігнорування або ізоляція (жертва навмисне ізолюється, вига­няється або ігнорується частиною учнів або всім класом), психологічне приниження, погрожу­вання тощо;
• вимагання (грошей, коштовних або інших речей, їжі, примус що-небудь украсти);
• кібербулінг — новітній спосіб знущання з використанням електронних засобів комуніка­ції, який охоплює: приниження та цькування за допомогою мобільних телефонів, гаджетів, Інтернету (пересилання неоднозначних зображень і фотографій, обзивання, поширення чуток, зні­мання на відео бійок чи інших принижень і викла­дання відео в мережу Інтернет, цькування через соціальні мережі тощо).

         Кажучи про форми прояву булінгу, слід зазначити, що хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (бійки, стусани, поштовхи тощо), а от дівчатка більш охоче користуються вербальними формами тиску. А втім, ця різниця дуже відносна.

         У своїй загальновідомій книжці «Булінг у школі: що ми знаємо і що ми можемо зробити?», норвезький психолог Дан Ольвеус визначає такі типові риси учнів, схильних ставати булерами, або булі:

• вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі;
• вони імпульсивні й легко шаленіють;
• вони часто зухвалі й агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків та вчителів);
• вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
• якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.

    Типові жертви булінгу, за дослідженням Д. Ольвеуса, також мають свої характер­ні риси:

• вони полохливі, враз­ливі, замкнуті й соро­м'язливі;
• вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасні,мають низьку самоповагу;
• вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
• вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими або з молодшими за віком, ніж з однолітками;
• якщо це хлопчики, вони можуть бути фізич­но слабшими за своїх ровесників.

    Діти, які стали жертвами булінгу. проявляють такі (зокрема патологічні) особливості поведін­ки:

• вони прикидаються хворими, щоб уникнути походу в школу;
• бояться самостійно йти в школу та зі школи, просять проводити їх, спізнюються на уроки;
• їхня поведінка значно змінюється в бік віктимності;
• у них спостерігаються явні симптоми стра­ху, що полягають у порушеннях сну й апетиту, нічному крику, нервовому тику, відлюдкуватості і скритності;
• у них виявляють рваний одяг або пошко­джені речі;
• вони часто просять дати грошей або кра­дуть їх;
• у них знижується якість навчання, вони втрачають інтерес до улюблених занять;
• мають постійні рани, гематоми, синці та інші травми;
• вони мовчазні, не хочуть іти на контакт;
• як вияв крайнього ступеню: можуть здій­снити суїцид.

    Характерними рисами спостерігачів учені зазна­чають відчуття провини та відчуття власного без­силля.

    Булінг у шкільному середовищі впливає на підлітка так, що він не засвоює поняття моралі як суспільного явища, тому в процесі діяльності організованої взаємодії між школярами не від­бувається усвідомлення відповідальності один перед одним та перед колективом.