Меню

Архів

Березень 2024 (6)
Лютий 2024 (40)
Січень 2024 (8)
Грудень 2023 (7)
Листопад 2023 (13)
Жовтень 2023 (6)

Пошук

Опитування

Оцініть сайт

   
12
11
10
9
8
7
6
5
4
3
2
1

Корисні посилання





















БУЛІНГ У ШКІЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ


Категорія: Психологічна служба



    Серед сучасної учнівської молоді останнім часом надзвичайно загострилася проблема насильства, довготривалих агресивних проявів та третирування в міжособистісних відносинах підлітків. Такі відно­сини отримали назву шкільний булінг, розповсю­дження якого протягом останніх років визнано в освітній практиці та є соціальною проблемою.

    Явище булінгу надзвичайно поширене в сучас­ній школі, психологи й педагоги багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно усувати його, але цю проблему іноді замовчують, не афішують випадки знущань, її не прийнято обговорювати. За таких умов проблема не усу­вається, навпаки, вона набуває більших обсягів і жорстокіших проявів. Запобігання та профі­лактика випадків шкільного насильства є найважливішим завданням педагогів та психологів, оскільки жорстоке ставлення до дитини неми­нуче призводить до низки руйнівних наслідків.

    Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) — це форма психічного насильства у вигляді тиску, дискримінації, цькування, бойкоту, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи.

 

БУЛІНГ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЧОТИРИ ГОЛОВНІ КОМПОНЕНТИ:

1.Агресивна й негативна пове­дінка.

2.Булінг здійснюється система­тично.

3.Булінг відбувається у взаємо­відносинах, учасники яких мають неоднакову владу та фізичні мож­ливості.

4.Булінгова поведінка є навмис­но.

    Мотивацією до булінгу стають заздрість, пом­ста, відчуття неприязні до жертви, прагнення підкорювати собі, боротьба за лідерство, потре­ба в підпорядкуванні лідерові або нейтралізації суперника; зіткнення різних субкультур, ціннос­тей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них; агресивність і віктимність; наявність у дитини-жертви психічних і фізичних вад; від­сутність предметного дозвілля; бажання прини­зити заради задоволення, розваги чи самоствер­дження; потреба в самоствердженні та навіть у задоволенні садистських потреб окремих осіб.

    Булінгу шкільному середовищі може виника­ти й тоді, коли відбувається боротьба між учнями за вищий статус у груповій ієрархії, задоволення своїх соціальних потреб та як інструмент маніпу­лювання та контролю учнем свого мікросоціуму.

    Рольова структура булінгу має три елементи:

  • булер, або булі: переслідувач, агресор;
  • жертва;
  • спостерігачі.

З огляду на практичні спостереження можна визначити такі форми  шкільного булінгу:

 1. Фізичний шкільний булінг - умисні поштовхи, удари, стусани, побої, нанесення інших тілесних ушкоджень, різного виду зну­щання, образливі жести або дії, пошкодження особистих речей та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви), фізич­ні приниження тощо. Сексуальний булінг є підвидом фізичного та означає дії сексуального характеру. Його важко розпізнати, тому що жертва сексуального булі­нгу панічно боїться розповісти про це дорослим, замикається в собі, постійно плаче на самоті, категорично відмовляється надавати будь-яку інформацію, може вчиняти спроби суїциду.

2. Психологічний шкільний булінг— насиль­ство, пов'язане з дією на психіку, що завдає дитині психологічного травмування шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпев­неність жертви. До цієї форми належать:

  • вербальний булінг: образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток, словесне при­ниження, бойкот та ігнорування, залякування, використання агресивних жестів та інтонацій голосу для примушування жертви здійснювати певні дії, систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини), задерикуватість, ігнорування або ізоляція (жертва навмисне ізолюється, вига­няється або ігнорується частиною учнів або всім класом), психологічне приниження, погрожу­вання тощо;
  • вимагання (грошей, коштовних або інших речей, їжі, примус що-небудь украсти);
  • кібербулінг — новітній спосіб знущання з використанням електронних засобів комуніка­ції, який охоплює: приниження та цькування за допомогою мобільних телефонів, гаджетів, Інтернету (пересилання неоднозначних зображень і фотографій, обзивання, поширення чуток, зні­мання на відео бійок чи інших принижень і викла­дання відео в мережу Інтернет, цькування через соціальні мережі тощо).

         Кажучи про форми прояву булінгу, слід зазначити, що хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (бійки, стусани, поштовхи тощо), а от дівчатка більш охоче користуються вербальними формами тиску. А втім, ця різниця дуже відносна.

         У своїй загальновідомій книжці «Булінг у школі: що ми знаємо і що ми можемо зробити?», норвезький психолог Дан Ольвеус визначає такі типові риси учнів, схильних ставати булерами, або булі:

  • вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі;
  • вони імпульсивні й легко шаленіють;
  • вони часто зухвалі й агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків та вчителів);
  • вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
  • якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.

    Типові жертви булінгу, за дослідженням Д. Ольвеуса, також мають свої характер­ні риси:

  • вони полохливі, враз­ливі, замкнуті й соро­м'язливі;
  • вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасні,мають низьку самоповагу;
  • вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
  • вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими або з молодшими за віком, ніж з однолітками;
  • якщо це хлопчики, вони можуть бути фізич­но слабшими за своїх ровесників.

    Діти, які стали жертвами булінгу. проявляють такі (зокрема патологічні) особливості поведін­ки:

  • вони прикидаються хворими, щоб уникнути походу в школу;
  • бояться самостійно йти в школу та зі школи, просять проводити їх, спізнюються на уроки;
  • їхня поведінка значно змінюється в бік віктимності;
  • у них спостерігаються явні симптоми стра­ху, що полягають у порушеннях сну й апетиту, нічному крику, нервовому тику, відлюдкуватості і скритності;
  • у них виявляють рваний одяг або пошко­джені речі;
  • вони часто просять дати грошей або кра­дуть їх;
  • у них знижується якість навчання, вони втрачають інтерес до улюблених занять;
  • мають постійні рани, гематоми, синці та інші травми;
  • вони мовчазні, не хочуть іти на контакт;
  • як вияв крайнього ступеню: можуть здій­снити суїцид.

    Характерними рисами спостерігачів учені зазна­чають відчуття провини та відчуття власного без­силля.

    Булінг у шкільному середовищі впливає на підлітка так, що він не засвоює поняття моралі як суспільного явища, тому в процесі діяльності організованої взаємодії між школярами не від­бувається усвідомлення відповідальності один перед одним та перед колективом.

    Шкільний булінг за своєю при­родою є складним, системним та комплексним соціально-психологічним явищем, яке розвивається в ситуації ворожості, конфліктності, страху.

 

    Технології реагування працівників школи на виявлені або встановлені факти боулінгу

  • Підчас встановлення факту або в разі під­озри на наявність булінгу, батьки або вчитель повідомляє про це адміністрацію закладу. 
  • Адміністрація спільно із соціально-психо­логічною службою школи невідкладно реагує на подані факти.
  • Безпосередня робота класного керівника, практичного психолога та соціального педагога з булерами та жертвами.
  • Бесіда з учнями класу щодо з'ясування проявів булінгу.
  • Бесіда окремо з булерами та окремо з жертвами третирування.
  • Бесіда окремо з батьками булерів та окремо з батьками жертв булінгу щодо ситуації, що склалася, та визначення шляхів її подолання.
  • Відпрацювання навичок поведінки жертв та виведення їх зі стану жертви.

    Дорослі, коли дитина повідомила, що вона є жертвою булінгу, повинні говорити:

      1«Я вірю тобі». Це допоможе дитині зрозуміти, що ви готові допомогти їй вирішити цю проблему.

      2.  «Мені дуже шкода, що це відбулося з тобою». Дитина відчуватиме, що ви намагаєтеся зрозуміти її почуття.

      3.  «У цьому немає твоєї провини». Дитина розуміє, що вона не самотня в подібній ситуації, ідо де­яким її одноліткам також доводиться відчувати або спостерігати різні варіанти залякувань, цькувань та агресії протягом навчання. Головне на цьому етапі - спрямувати зусилля на подолання проблеми.

      4.  «Добре, що ти зумів сказати мені про це». Це запевнить дитину в тому, що вона правильно  вчинила, звернувшись по допомогу та підтримку.

      5.  «Я люблю тебе й намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека». Це допоможе дитині відчути допомогу, захист та дасть надію на покращення ситуації. 

Рекомендації учням щодо уникнення боулінгу 

  • Уникай агресора та перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо булер зна­ходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатися наодинці з недругом.
  • Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й дома­гаються булери. Це дає їм змогу відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає значної кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчитися робити незмінний вираз обличчя, поки ти не позбу­дешся небезпеки (усмішка або сміх можуть провокувати агресора на нові третирування).
  • Дій хоробро, іди та ігноруй агресора. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернися та піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи булера. ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою він, мабуть, стомиться діставати тебе.
  • Усунь провокаційні чинники. Якщо булер вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою, кажи, що батьки не дають тобі грошей. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, айфон, планшет — не бери його в школу.
  • Розкажи дорослим про знущання. Учителі, психолог, соціальний педагог, класний керів­ник, директор школи, батьки допоможуть припинити знущання, а в разі її систематичного харак­теру — звернуться до компетентних органів захисту прав дитини.
  • Поговори з кимось, кому ти довіряєш: із працівниками школи, братом, сестрою або дру­гом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради та виправити ситуацію, також це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.

     Пам'ятка для жертви булінгу

1. Не протиставляй себе колективу. Намагайся бути доброзичливою людиною, навіть з агресивно налаштованими до тебе членами колективу.

2. Не принижуй інших: не обзивайся, не бийся, не погрожуй.

3. Захитайся: твердо, не переходячи в атаку, не дозволяй принижувати себе, показуй, що можеш постояти за себе.

4. Наберися терпіння: те, що відбулося, не триватиме довго.

5. Розбирайся в причинах, але не займайся самознищенням, не звинувачуй себе ні в чому.

6. Говори впевнено, але тактовно, коли розмовляєш із булером, стій прямо, поводься спокійно, не бійся, не кричи й тим більше не провокуй бійку.

7.  Кажи «НІ» й не почувайся винним.

8.  Шукай підтримки в працівників школи, друзів, батьків. Вони допоможуть тобі вистояти.

9.  Не мовчи! Розповідай про знущання та насильство над собою. Це допоможе швидше припинити протиправні дії.

10. Звертайся до компетентних органів, що мають захищати твої права, отримуй інформацію щодо власного захисту.





 (голосів: 4)
| 11.01.2018 | Переглядів: 4842 | Коментарів: 0 | Друкувати |




Додавання коментаря


Ваше Ім'я:
Ваш E-Mail:
Код:
Включіть це зображення для відображення коду безпеки
оновити, якщо не видно коду
Введіть код: